Дощ на світанку стих,
але за мить
вія перейшов у вариво огненне.
Сполохано ти горнешся до мене,
а я тебе не можу захистить…
Усе – як у пророцтві. Все. Однак
здалось мені, що це було вже.
Наче
я чув цей грім, я це шаленство бачив,
я стан цей знаю:
це не крах, а знак.
Хто грає світом? На яких правах?
Чому не скажеш?1
Та невже нам, темним,
очистившись і полум'ям пекельним,
воскреснути з олжею на устах?!
Був такий день, коли не можна нічого тягти з лісу, бо прилізе гадина додому. Були такі слова…
Читати далі »
Ти мусиш танцювати аркан. Хоч раз. Хоч раз ти повинен відчути, як тяжко рветься на цій землі…
Читати далі »
Ти мені сказала, що три дні тому між літаючого листу бачила смереку на груні: на боках — від моху — попелисту…
Читати далі »
Дерево тремо об дерево, доки не народиться вона. Вона помирає тільки раз, тому бережемо її…
Читати далі »
А вовну її першу повезли в бесагах за море, і другу її вовну в тих бесагах за море повезли…
Читати далі »