Ти, князю, тільки задля нас
Гаруєш, далебі;
А що відтак чекає нас,
Нам через рік покаже час, —
Ми дякуєм тобі.

Задовгий мир маніжить нас,
Від нього всі слабі;
Ти нам даєш перепочить
Від того миру кожну мить, —
Ми дякуєм тобі.

А закордон довбає нас,
Я глухну в тій клятьбі,
Але не дав біді зайти,
Всіх оподаткувавши, ти, —
Ми дякуєм тобі.

Це не обтяжливо для нас,
Так легко на горбі;
Ти дав нам позику, і ти ж
Від нас отримаєш платіж, —
Ми дякуєм тобі.

Лихвар пихато вп’явся в нас,
Нам затишно в юрбі;
Банкрути рівні щодо скрут,
Авжеж, держава теж банкрут, —
Ми дякуєм тобі.

Селянам весело, у нас
Простолюд у гульбі;
Село врятоване гуля,
Ти дав іспанцям короля, —
Ми дякуєм тобі.

Ти єзуїтом став у нас,
Пишаєшся в божбі;
Хто заощаджує думки —
Працює легко, залюбки, —
Ми дякуєм тобі.

Прошу, на себе ти поглянь;
Даруй, то обалдуй
Очеретину гарну хвать,
А дудку годі змайструвать, —
Отож — майструй і дуй.