Де погар німота оповила,
Де німотою пригасило присок,
Де тільки тіні спалених колисок,
Де на стежках полин і ковила,

Де на межі пустелі йдуть сніги,
Де на межі снігів пашить пустеля,
Де сиротіє батьківська оселя, —
Там я шукаю сили і снаги.

Цей довгий шлях, цей моторошний спомин.
І світиться мені поміж розломин
Твоя рука, і я до Тебе йду,

А Ти десь там, десь там, поза водою,
Там, де Ріка проміниться бідою,
Там, де несила відвернуть біду.