Я сьогодні стояв у мовчанні,
хоч дивився на нього давно, –
краєвид, як здається,
звичайний,
тільки проситься на полотно.
Дайте барви,
ліси і поля...
Найрідніша, як рідна колиска,
наша отча священна земля –
Батьківщина моя і твоя
біля воїна-обеліска.
Чорнобривців насіяла мати у моїм світанковім краю. Та й навчила веснянки співати про квітучу надію свою…
Читати далі »
Любити жінку – відкривати світ, де святом зацвітає все буденне. Любити жінку – цілувати слід, де йшла вона і думала про мене…
Читати далі »
Священного братерства хліб несу, немов ужинок з поля. Не одцвітае серця цвіт, не заростає братства слід…
Читати далі »
Тихе батьківське поле за поліським селом розляглось. Все чекає когось, не діждеться когось…
Читати далі »
Я надумав малювати ліс, що з дитинства марився мені, Трави і дерева переніс – хай собі цвітуть на полотні…
Читати далі »