Валерій Ілля

знов повела її сльоза

знов повела її сльоза
вже й село за туманами
шарудять у вухах голоси людські
мов оті лепістки
вже й вони зів’яли
а спинись но сестро хай я тут постою
й серед квітів зупинилась квіткою що повна сліз
слухає як серце поля
в її грудях б’ється

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle