Маруся Чурай

В кiнцi греблi шумлять верби

В кiнцi греблi шумлять верби
Що я насадила...
Нема того козаченька,
Що я полюбила.

Ой немає козаченька, —
Поïхав за Десну;
Рости, рости, дiвчинонько,
На другую весну!

Росла, росла дiвчинонька,
Та на порi стала;
Ждала, ждала козаченька,
Та й плакати стала.

Ой не плачте, карi очi, —
Така ваша доля:
Полюбила козаченька,
При мiсяцi стоя!

Зелененькi огiрочки,
Жовтенькi цвiточки...
Нема мого миленького,
Плачуть карi очки!

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle