Валерій Ілля

Ніч кринична понад лад

ніч кринична понад лад
шамотить корба
час од часу скрикуючи пораненою гускою
поки відро не вдариться об воду
розбивши моє лице вдрузки
що їх лише у ранковій молитві потраплю з’єднати
поки янгол своїм диханням вирівнює воду
скрегоче зелень у роті дощової жаби
а вже хтось срібну солому ранкового дощу
кладе в озереди
що за ними Господь розвісив сохнути
мою випрану у сльозі Пречистої душу
а ви кажете що то краєвид
коли набравши в очі мого смутку
скажете що то й ваша душа
почуєте від мене
— так
бо пощо мені моя душа коли вона тілько моя

1996

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle