Валерій Ілля

Вечір (IV)

над отарами смутку
полинові крила склались у згірклу мить
коли порожніми стають всі вірші
у очах що ширяться сльози ані мачини
і лагідно гукає із калини смерть
та раптом знов почув зозулю!

1985

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle