Валерій Ілля

На смерть настінного живопису української хати

"…і білить день, а завтра Великдень”

мати побілили стіни донька квіти у біле сіє
парубкові легше у чистім полі вмерти
ніж торкнуться вітром погляду до неї
діточно повіками закліпали пелюстки
то із білого народ мій сходить!
задивився на Великдень сам на себе в біле
квіти квіти квіти
хто там
хто там в присмерку народу плаче
хіба ж квіти ті Господь забуде?!

1984

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle