Валерій Ілля

Бабине літо

човни крізь дим тіла
у сон глибокої квітки смерті у заплющених очах
заснованих сухою летючою слиною ідолів далини
які пестять павука блакиттю
у прозорих долонях старих жінок
що надимають щоки вслід павутинню свого літа
у якому у білих сорочках летять на захід сонця діди
де простір вже розсотує світлого птаха

1976

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle