…висить на зламаній осі
земля, як бубка.
а ти сіяєш у росі,
немов голубка.
Та гримне грім, та дощ пройде,
та шкуру збрижить.
Де щастя гралось молоде —
лишилось — вижить.
Моя калино, тільки ти
після Покрови
мені освітлюєш світи
ціною крови…
Аж попід зводи, в небеса
аж до Престола,
куди душа перевиса,
як бубка, гола.
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »