Дмитро Павличко

В землі, мов клубень бараболі

В землі, мов клубень бараболі,
Росте моя снага крута,
А ти летиш в прозорій льолі,
Неначе птиця золота.

І стать моя стримить, мов колос,
Мов кукурудзяний шулюк,
Бо прагну я дістатись в космос,
У просторінь небесних мук.

Для тебе я готую зерна,
Моя пташино із небес,
В мені сидить вогонь інферна,
Та ніжний він, немов овес.

Зійди до мене! Я дозволю
Склювати все зерно моє,
Та тільки скинь прозору льолю,
Бо колос мій її проб’є.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle