Умре муж велій в власяниці.
Не плачте, сироти, вдовиці,
А ти, Аскоченський, восплач
Воутріє на тяжкий глас.
І Хомяков, Русі ревнитель,
Москви, отечества любитель,
О юбкоборцеві восплач.
І вся о Р у с с к а я б е с е д а,
Бо глас єдиний ісповєдуй
Свої гріхи.
І плач! і плач!
Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата,…
Читати далі »
Було колись — в Україні Ревіли гармати; Було колись — запорожці Вміли пановати.…
Читати далі »
Згадайте, братія моя… Бодай те лихо не верталось, Як ви гарнесенько і я Із-за решотки визирали…
Читати далі »
Вітер з гаєм розмовляє, Шепче з осокою, Пливе човен по Дунаю Один за водою…
Читати далі »
За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває…
Читати далі »