Анатолій Таран

У церкві в Рогатині біля витворів майстрів народу XVII століття

Мов повернувсь на батьківщину
у той далекий, давній час –
у давню ту, першопричинпу,
як у старий іконостас.
І слово предка на амвоні
серцебиття не заглуша.
І на потрісканій іконі
моя потріскана душа.
В душі відчувши Батьківщину,
благаєш у хвилини ці
лиш перевтілення в сльозину
ту, у нащадка на щоці.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle