сни ще снище
сни ще сни
а їй понуро
кнуросни —
кнурами
снить понуро
мура мур-мур:
лемуро-…
а я
в рукописі живу —
вона мені
на рандеву
носила сни
понуро
ще снище сни ще
кнуросни…
фур-фур
чорнильна хуро!
конари
кручені трушу
в цім році
много моці…
ти гля
з гілля напра налі
листочки падають
малі
напра налі
ще й далі —
вона сплете собі
вінок
ото розрада
для жінок
а решта все
деталі…
ти гля
житуха тра-ля-ля
свого зеленого
бриля
гопля
нап’яв
на неї…
в брилі й
вінку
її таку
я поведу
— хай собі що —
в шинку до файного
танку
аби ще сни ще
снище
— Їдеш ти на „Енеїду”? — Я? Чи їду? Е, не їду. — Їй сказав — їй-бо, не їдеш? — Я сказав їй, бо не їдиш…
Читати далі »
Повзли втікачі, де будяччя, де поле, Де трави ядучі, де пустки холодні, — У час, коли місяць, німуючи, коле — Мов буйвіл рогами — прачорні безодні…
Читати далі »
У вранішню тишу б’ються крила птахів. Самотній голос. Самотня зірка…
Читати далі »
І ось тепер, опанувавши ноти, Вслухаюсь я в свій посивілий спів, Свій голос чую — плетениці слів, Мов квіти в серпні, жухлі від спекоти…
Читати далі »
…і щастя це — хвилини півтори. Склепивши очі, тихо повтори: околиця… напівзабуті лиця… овече хутро… сині хутори…
Читати далі »