медоріг
на моріг
пиворіг
на поріг
єще польска
нє зґінєла
сатанелла
дами в ями
тра добріш
поверніть мені
мій гріш
гиля гиля
замогилля
прохолода храму
рим
гордий каменем
старим
жайвір
гайворон
горшок
повне свято
тельбушок
ой зоря
розоря
у дитячий дім
не йдім
я не хочу
в дивний дім
пранці вранці
до різдва:
братва
раз-два
робінзон
до телеграм
цілоденно
амстердрам
на талоні
дві долоні
вавілон
не лишаймо
ваві
лон
— Їдеш ти на „Енеїду”? — Я? Чи їду? Е, не їду. — Їй сказав — їй-бо, не їдеш? — Я сказав їй, бо не їдиш…
Читати далі »
Повзли втікачі, де будяччя, де поле, Де трави ядучі, де пустки холодні, — У час, коли місяць, німуючи, коле — Мов буйвіл рогами — прачорні безодні…
Читати далі »
У вранішню тишу б’ються крила птахів. Самотній голос. Самотня зірка…
Читати далі »
І ось тепер, опанувавши ноти, Вслухаюсь я в свій посивілий спів, Свій голос чую — плетениці слів, Мов квіти в серпні, жухлі від спекоти…
Читати далі »
…і щастя це — хвилини півтори. Склепивши очі, тихо повтори: околиця… напівзабуті лиця… овече хутро… сині хутори…
Читати далі »