І тут, і всюди — скрізь погано.
Душа убога встала рано,
Напряла мало та й лягла
Одпочивать собі, небога.
А воля душу стерегла.
«Прокинься,— каже.— Плач, убога!
Не зійде сонце. Тьма і тьма!
І правди на землі нема!»
Ледача воля одурила
Маленьку душу. Сонце йде
І за собою день веде.
І вже тії хребетносилі,
Уже ворушаться царі...
І буде правда на землі.
Садок вишневий коло хати, Хрущі над вишнями гудуть, Плугатарі з плугами йдуть, Співають ідучи дівчата,…
Читати далі »
Було колись — в Україні Ревіли гармати; Було колись — запорожці Вміли пановати.…
Читати далі »
Згадайте, братія моя… Бодай те лихо не верталось, Як ви гарнесенько і я Із-за решотки визирали…
Читати далі »
Вітер з гаєм розмовляє, Шепче з осокою, Пливе човен по Дунаю Один за водою…
Читати далі »
За сонцем хмаронька пливе, Червоні поли розстилає І сонце спатоньки зове У синє море: покриває…
Читати далі »