Праця єдина з недолі нас вирве:
Hумо до працi, брати!
Годі лякатись! За діло святеє
Сміло ми будему йти!
Праця єдина нам шлях уторує,
Довгий той шлях і важкий,
Що аж до щастя і долі прямує:
Нумо до праці мерщій!
Праця не згине між людьми даремне:
Сонце засвітить колись,—
Дякою нас тоді люди згадають —
Нум же! До праці берись!
Хоч у недолі й нещасті звікуєм —
Долю онукам дамо!
Ми на роботу на світ народились,
Ми для борні живемо!
Сміливо ж, браття, до праці ставайте,-
Час наступає — ходім!
Дяка і шана робітникам щирим!
Сором недбалим усім!
Каторжна — так її всі звали. Унеси дров у хату, чи чуєш, каторжна ти! — кричала мачуха. Геть з-перед очей,… …
Читати далі »
І Край села стояла хата поганенька, а в їй жив селянин із жінкою та з дитиною — хлопчик був. невеличкий, недавнечко народився. Вже… …
Читати далі »
Убогії ниви, убогії села, Убогий, обшарпаний люд,- Смутнії картини, смутні-невеселі, А інших не знайдеш ти тут. Не став би… …
Читати далі »
Хай люди женуться за втіхами світу? Женуться за брязкотом злота дзвінким, Затоптану душу, багном оповиту, Востаннє затопчуть нехай… …
Читати далі »
Це було давно. Це було тоді, як нашу землю шарпали турки й татари, а гетьмани українські ходили з козацтвом одбиватись од… …
Читати далі »