Чи ти, милий, пилом припав,
Чи метелицею,—
Чом не ходиш ти до мене
Цією вулицею?
Чом не ходиш ти до мене
Крутими горами?
Покидаєш сиротину
Поміж ворогами!
Чом ти мене не послухав,
Як тобі казала:
«Ходім, серце, повінчаймось,
Щоб мати не знала».
Ти все неньку свою слухав,
Мене покидаєш,
Покидаєш сиротину,
Іншої шукаєш.
Найдеш собі дівчиноньку
З карими очима —
Буде тобі, серце моє,
Камінь за плечима.
Найдеш собі дівчиноньку
З чорними бровами,
Та не знайдеш тії правди,
Що була між нами.
Такий камінь тяжкий, важкий
На серденьку буде!
Покидаєш через люди,
Сам бог свідком буде!
Засвіт встали козаченьки В похід з полуночі, Заплакала Марусенька Свої ясні очі.…
Читати далі »
Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці, Бо на вечорницях дівки-чарівниці! Котра дівчина чорні брови має, То тая дівчина усі чари знає.…
Читати далі »
Віють вітри, віють буйні, Аж дерева гнуться, Ой як болить моє серце, А сльози не ллються.…
Читати далі »
Зелененький барвіночку, Стелися низенько! А ти, милий, чорнобривий, Присунься близенько!…
Читати далі »
В кiнцi греблi шумлять верби Що я насадила... Нема того козаченька, Що я полюбила.…
Читати далі »