Ці зустрічі — ніби на вістрі меча,
Палають в душі, як розпечена ватра.
Не варто палити й гасити не варто.
Примарні вони, як на вітрі свіча.
Ці зустрічі-спалахи світять мені,
Мене зігрівають жаринки гарячі.
Швиденько, аби їх ніхто не побачив,
Приховую в серці на самому дні.
Згасає свіча, як на неї дмухнуть,
Тож треба ці блискітки глибше ховати.
Тепер уночі не виходжу із хати —
Боюся як ватра в пітьмі спалахнуть.