Павло Гірник

Зозуленько моя, над тихою водою

Зозуленько моя, над тихою водою
Уже не ти, а тiнь, уже не тiнь, а зойк.
Текла оця рiка, мабуть, з палеозою
I знову потече собi в палеозой.

Пiдуть за нею в свiт тополя i калина,
Пiде вода з криниць, сади i споришi.
Питатимеш тодi хiба що тiльки в глини,
Чи треба Українi iнакшої душi.

Тече свята рiка — i вже не буде з нами,
Вдивляється вогонь у небо не своє.
З останнiх рушникiв забутими словами
I мертвим, i живим зозуля прокує.

1999

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle