Зірко моя, простягни свої руці.
Нехай вже по втісі, нехай вже по муці.
Нехай вже по м’яті, по дітях, по мужу.
Доки ще бути вигнанкою мушу?
Зірко моя, що страшне я зробила?
Зірко моя, ти ж простила, простила.
Зірко моя, простягни свої руці.
я більше не хочу бути в розлуці.
Літо відчувається на дотик. Літо, наче трави, розгортай. Персика дві вогкі половинки Зрошують суху твою гортань…
Читати далі »
Коли йдеш по житті, як долаєш ворожі редути, і нема таких крапель, щоб зужити й про все забути…
Читати далі »
Бабине літо — тінь літа, тінь. Ти йдеш, легка, і шапка волосся жовтого — тінь літа, тінь. Вуста, як і навесні, гарні і смутні…
Читати далі »
Грузьке болото вхопило ноги, тягар важкий. І денно, й нощно, і до знемоги, хоч вовком вий…
Читати далі »
Короткі дні, а ночі такі вовчі, такі тхорячі і такі нудні, вони ще листопадні, підготовчі…
Читати далі »