Коли вже народився ти поетом,—

За все відповідай у цім житті.

Борис Олійник

 

Він належить до покоління поетів, яких називають шіст­десятниками. Справді, на початку 60-х років слідом за Дмитром Павличком та Ліною Костенко почувся і його голос у злагодже­ному хорі Івана Драча, Василя Симоненка, Миколи Вінграновського, Віталія Коротича, Володимира Коломійця, Ірини Жиленко, інших молодих та завзятих, які стали сівачами на ниві красного письменства.

Дитинство Бориса Ілліча Олійника, який народився 22 жовт­ня 1935 року, минало в селі Зачепилівці на Полтавщині. Війна поклала суворі рубці на дитячі літа Олійника та його ровесни­ків. Батько майбутнього поета загинув на фронті.

Рано полюбив хлопець художню літературу. Ще учнем п'я­того класу побачив свого вірша в районній газеті, а згодом став її активним позаштатним співробітником.

Закінчивши Новосанжарську середню школу, Олійник у 1953 році вступив на факультет журналістики Київського державного університету. Студент віддавався улюбленій літе­ратурній роботі, друкував вірші в республіканській пресі. На Всеукраїнському поетичному конкурсі 1957 року його твори зайняли перше місце.

Чимало творів Олійника мають конкретних адресатів. Цією увагою до змалювання образів реально існуючих сучасників позначена вже перша його збірка «Б'ють у крицю ковалі» (1962). У вірші, що дав назву книжці, опоетизовано ковальську працю як вісника добрих перемін у житті людей і в природі.

Його друга збірка «Двадцятий вал» відзначена республікан­ською літературною премією імені М. Островського (1964), а книга «Стою на землі» — Державною премією СРСР (1975).

Кожна нова книжка Олійника — переконливе свідчення інтенсивного росту його художньої майстерності. Збірки «Сиваластівка» (1979), «У дзеркалі слова» (1981) та поема «Дума про місто» (1982) удостоєні Державної премії Української РСР ім. Т. Г. Шевченка (1983). Вірші талановитого майстра слова перекладені багатьма мовами.

Понад двадцять оригінальних поетичних книг — такий до­робок Б. Олійника. Творчий процес його триває. В орбіті тема­тичних і проблемних зацікавлень поета з самого початку його творчої діяльності знаходимо вірші про єдність поколінь, братерство народів, про невсипущу працю наших людей, їх па­м'ять і духовне багатство, трудові й ратні подвиги. Не байдужий Олійник і до так званих вічних тем — життя і смерті, кохан­ня, любові й пошани до історичного минулого, до матері й дитині... Віршам і поемам Олійника властиве прагнення глибоко проникати в соціально-політичні, філософські проблеми, які хвилюють суспільство. Поет виявляє своє ставлення до зображу­ваного, зігріваючи поетичні рядки теплом свого серця.

 

«НЕРОЗДІЛИМЕ І ОДВІЧНЕ КОЛО...»

Тему спадкоємності людського духу, взаємозв'язку мину­лого і сучасного Олійник успішно розробляє у багатьох творах.

Поезія «Батьки і діти» —це ніби монолог сина, який запевняє своїх батьків і дідів:

Між нас не ляжуть вирвами роки,

Бо ваша кров пульсує в нашій долі...

Батьки і діти... Діти і батьки...

Нам нічого ділить на спільнім полі.

Образні деталі підкреслюють думку про спільність і непо­дільність інтересів молодшого і старшого поколінь людей. Для батьків і дітей дорогі й священні «вічна Тарасова мука», «шабля незагублена Сіркова і Лисенкова дума неземна», кортеж тополь по Україні... Це — «все батьківське, але й синівське — теж!»

Цей мотив готовності молодих успадкувати і розвинути далі героїчні традиції попередників, шанувати пам'ять тих, що, б'ю­чись за Вітчизну, «спіткнулись об кулі»,— в багатьох творах поета.