Надія Кир’ян

Журавлина печаль

О смутку, о печале журавлів!
Минають дні — і нікого кохати,
Окрім старої, наче бджілка, хати,
Крім яблуні при голубій ріллі.
Та бджілка прокидається весною,
Та яблуня уся цвіте в мені
І родить, ніби яблука рясні,
Рясну печаль, придуману не мною.
І думку — відлетіть за журавлем,
Покинуть землю й зникнути в тумані,
Крилом торкнувши золоте смеркання,
І у душі збудивши вічний щем.
І я в цю мить живу за сотню літ,
За тисячу і навіть за мільйони —
Із бджілкою на золотім осонні,
З печаллю яблуні на крилах журавлів.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle