Анатолій Таран

Жовтіють дерева потроху.

Жовтіють дерева потроху.
Й ніхто того не поміча,
як осінь вповзає в епоху
й листочки епоха втрача.
Не до історичного жалю,
як осінь покаже свій хист,
бо вічно збирають врожаї
і палять спрацьований лист.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle