Буйне поле хлюпає колоссям,
незабаром жниво розпочнем.
Це було зі мною, –
не здалося,
що прожив я хліборобським днем.
Та не днем, не днями, а роками
я живу турботами землі,
пробуючи власними руками,
чи стужавів колос на стеблі.
Чи зернятко стало хлібним дивом –
в добрім сонці,
в наливній красі.
Разом з хлібодарним щедрим жнивом
дозрівав щодня і мій посів.
І мої вкладалися турботи
у зажинки непокірних літ.
Я і нині здатний до роботи,
бо підмогу маю – чорний хліб.
Чорнобривців насіяла мати у моїм світанковім краю. Та й навчила веснянки співати про квітучу надію свою…
Читати далі »
Любити жінку – відкривати світ, де святом зацвітає все буденне. Любити жінку – цілувати слід, де йшла вона і думала про мене…
Читати далі »
Священного братерства хліб несу, немов ужинок з поля. Не одцвітае серця цвіт, не заростає братства слід…
Читати далі »
Тихе батьківське поле за поліським селом розляглось. Все чекає когось, не діждеться когось…
Читати далі »
Я надумав малювати ліс, що з дитинства марився мені, Трави і дерева переніс – хай собі цвітуть на полотні…
Читати далі »