Се було в ті часи, як Месія живий був між людьми.

Се було в ті часи, як його ще на хрест не прибили.

Зготували вечерю для нього апостоли вірні:

хто приніс йому хліба, хто риби, вина та олії;

всі злягли за столами і вкупі з учителем їли,

і незчулись, як більше від нього взяли, ніж для нього принесли.

Тільки потім, уже по вечері, прийшла до господи

жінка якась «одержима» – їй дав колись поміч Месія –

і принесла для Месії олії пахучої міру,

що не годилась ні в страву, ні в лампу до світла.

Правду казали апостоли: жертва була непотрібна,

їх Месія не звик до царської розкоші, –

нащо йому та олія, що тільки царі уживали?

Чом не сказав він тій жінці: яке тобі діло до мене?

Він же до рідної матері так обізватись одваживсь, –

нащо приймав він олію і тії гарячії сльози,

що застилали розширений погляд отій одержимій,

нащо він мовив апостолам: дайте їй спокій, тій жінці?..

1.08.1900