Землі не болить від орала, –
Від бомби, снаряда болить,
Болить від руки, що украла
У неї ріки блакить
І залишила у полі
Ім'я тії річки, та й квит.
Земля від гіркого болю
Іде у болотяний скит
Або в піскову пустелю
І стане лиха, скупа –
Ні місця не дасть під оселю,
Ні вжинку – бодай півснопа.
Засмутилось кошеня — Треба в школу йти щодня. І прикинулось умить, Що у нього хвіст болить.…
Читати далі »
Важучі кетяги краси Галузки вигнули бузкові, Немов не справжні, а казкові Суцвіття з перлами роси…
Читати далі »
Осінній день бухикав хрипко, Укрившись хутром листяним. За сторчаком хворостяним Зурмила бджіл прощальна скрипка…
Читати далі »
Зовсім голенькі купались дівчата. Ніч була тепла, Імла як смола. Блиснула блискавка…
Читати далі »
Ми – ковалі своєї долі»,– Старий вівчар казав щодня. Його в комунівській квасолі За землю вбила куркульня…
Читати далі »