(З Ярослава Івашкевича)
Мій світ — лише мій світ,
не можу його відкрити для вас.
А якби й описав навіть
посаги дванадцяти місяців,
сховані в гущавині зеленій,
то кожен із вас уздріє
не ту гущавінь —
інший посаг
і не таку зеленінь.
А якби описав мій смуток,
то здався б смішним
і дітвацьким,
бо мій смуток сповнений чарів,
мов зелен-сад
узимку.
Вона йому тремтіла, як сльоза, і так прозоро заглядала в очі! Він ніби їй нічого не сказав, але ж насправді плакав серед ночі…
Читати далі »
…Так само, як ви не одвернетесь байдуже од скривдженої долею людини, так і я не можу спокійно дивитись на понівечену деревину…
Читати далі »
Любов Господня, мов небесний гай — У ньому стільки див нараз пізнаєш, Коли сягнеш за тайни виднокрай, Аби збагнути: меж Любов не знає…
Читати далі »
Коли перший промінь тонесеньким пальчиком торкнувся темної криги неба, він зовсім не був певний, що весь оцей задубілий огром так хутко розтане…
Читати далі »
Засурмлять електрички в Києві золотоглавім, витрушуючи на всі боки геніїв нових, а я собі стану на вершечку хисткого полум’я любові твоєї, Біла Церкво моя…
Читати далі »