Платон Воронько

Зелена рибальська оселя

Зелена рибальська оселя
На березі моря в степах.
Стою, посивілий, мов скеля,–
Солоний пилок на губах.
Я сміх свій у збудженім щасті
Ловлю у юнацькім рою.
Чужі – корабельні снасті,
Бувалі в чужім краю.
Чужі – пересмаглі губи,
І мускулів сила – чужа.
А сміх мій, далекий і любий,
Мов та волошкова межа
У рідному рівному полі,
І зустріч на тій межі,
І перше кохання,
І болі,
І щастя моє – крізь чужі.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle