Лесь Мартович

За топліво

С у д д я (до обжалуваного). Були-сте карані?
О б ж а л у в а н и й (стоїть згорблений коло дверей).
С у д. Ну!
О б. Дістав-єм від пана десять буків у стайні.
П а н. (темний вірменин, із вухами, як у лилика, намість збліднути пожовк). То неправда. Він бреше.
С у д. (до пана). Успокійтеся, пане, я знаю, що він мені тут усе буде брехати. (До обжалуваного). Не бреши! Бити не вільно!
О б. (скривився так, наче хотів сказати: «Коби я тебе подибав у своєму селі, в темній вулиці, в опівночі, я би тобі показав, чи вільно бити, чи ні»).
С у д. Я тебе питаюся, чи ти був караний, то значить чи ти сидів у арешті? П а н. Ого-го!
О б. Сидів.
С у д. За що?
О б. За напасть!
С у д. За яку напасть?
О б. У Семена пропав мішок, а в мене трясли шандарі, та й найшовся.
С у д. То ти, видко, порядний чоловік.
П а н. Налоговий злодій.
С у д. Крав ти у пана пруття з лугу?
О б. Ні!
П а н (сердиться). Та як можна безлично брехати? Таже тебе ймили гуменний і економ!
О б. Я брав собі топливо.
П а н. Та вночі?
О б. Бо в днину не давали.
С у д. Чи ти дурний, чи вдаєш дурного?
О б. Щоправда, я трохи придуркуватий, бо мене маленьким затовкли в головку, але робітник із мене добрий. Най пан скажуть: три роки у них служу.
П а н. Та так ти ся мені віддячив за моє добре серце, що тебе три роки годую?
С у д, Що маєш сказати на своє оправдання?
О б. (дивиться на ніжку від стола).
С у д. Нащо ти крав пруття?
О б. Бо мені належалося.
П а н (перебиває). Дивіться, пане суддя, що за безличність! Соціаліст, ділив би ся зо мною!
О б. Я мав згоду з паном за топливо. А чим же мені жінка обід зварить? Тепер коло плуга... тяжка робота... враз із волом від досвітку до темної ночі.
С у д. Що?
П а н. Але ж, пане суддя, я йому дав ведля згоди — ріпак, так як щороку.
О б. Ріпак перемок... зогнив. Та чим топити? Сльота вдарила. В мене хорім нема, а таку купу до хати не можна забирати. А ріщечко все інакше: хоть до хати забери, а хоть як вимокне, то борше висхне.
С у д. Та що тут багато говорити? З його зізнань виходить, що вкрав.
О б. Я нічого не крав, я топливо брав. Мені належиться.
С у д. Як міркуєш, що тобі належиться, то запізви пана, а красти не вільно.
О б. А куди запізвати?
С у д. До суду.
О б. (хитро). Ая! (Дивиться на ніжку від стола).
С у д. За те, що ти крав пруття, маєш два тижні арешту. Маєш вернути панові пруття або 50 крейцарів.
О б. Оксана не дасть ріщє, бо нема чим затопити.
П а н. Я собі з платні обтягну.
О б. Як з платні? Я взяв півкорця кукурудзи до грошей у крамаря.
С у д. Приймаєшся кари, чи будеш рекурсувати?
Об. Куда?
С у д. До вищого суду.
Об. (дивиться на ніжку від стола).
С у д. Ну?
О б. Я нічого не рекурсую...
С у д. То махай до арешту!
О б. Але я взяв півкорця… (Возний відпроваджує обжалуваного до
арешту).

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Лесь Мартович»