За солодом у роті часто
ятриться гостро гіркота,
зі світлом ходить тінь довгаста —
знімає полум’я з ґнота.
Позмінно: надбаність — утрата,
постійний борг, мінливий ти…
Скупий на слово, хоч багатий
на правду — аби борг сплатить.
Бо взяв ти стільки у Вітчизни,
так спрагло пив з її джерел,
що позичку і борг свій визнай.
Хай кожне слово, наче перл,
дозріє у тобі від болю,
щоб тільки правду свідчить міг,
щоб множив завше власну долю
на смутки й радощі усіх.
Зійшло, непам’яттю розмилось вчорашнє, літнє, нетривке, і пахолодь заповістилась, і покотилось упівсили…
Читати далі »
Вздовж стежки корінь повзко славсь, Конкретний, як жадання; гриміла збруя раз у раз сама, без коливання…
Читати далі »
Відхилялось чисте небо — жовтий полог йшов у літ, і світився в півня гребінь під вікном, як первоцвіт…
Читати далі »
Виснажується день, забарвлюється тиша, крізь глицю швидко дише — колише павука…
Читати далі »
Вже голос розповивсь і воленьку святкує… Сягаючи тебе, стає мій клич відлунням. Ой скільки голосів кричало моїм горлом: — Волі! Хліба! Мамо…
Читати далі »