Павло Гірник

За останнім порогом, за гривою

За останнім порогом, за гривою
Сивої глини,
За хапливим плачем
І покутою стомлених сурм
Застогнали вози,
І затьохкав мороз на калині,
І померхлі долоні
Заклякли на грудях бандур.

Божевільні часи.
Божевільна земля під ногами.
З божевільного неба сичать
Божевільні дощі.
Озиратися страшно —
Йде назирці пустка за нами
І з розчахнутих вікон летять
Божевільні хрущі.

Той полин, та дорога,
Той зашморг сухотного диму,
Та дочасна жалоба
І геть посивілі чуби
Ще підкажуть слова,
Що впадуть на сніги несходимі,
Ще продажного хліба
Учинять на нашій журбі.

І отак мені, так,
Наче вже не зберуся на силі,
І отак говорю,
Наче вже край могили стою:
Не дай Боже нікому
Ховати ліси поруділі
І в причинній сові
Впізнавати
Вітчизну свою.

1994

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle