Пантелеймон Куліш

З підгір'я

На Підгір'ї криниця -
Свіжа, люба водиця.

Без устанку по піску
Дзюркотить у холодку.

Животворний струмочку,
Втіхо мого домочку!

Біжи-лийся з Підгір'я
На ті любі поділля,

Що степами розляглись,
Понад морем простяглись,

До потомків витязьких
Одномовців боянських.

Під їх села підмийся,
Круг садочків обвийся:

Що се, браттє, ви спите,
Мовчки сумно мовчите?

Гей, прокиньтесь-вставайте,
Про Підгір'є згадайте!

Мертве з мертвих ожило,
Прапор слова підняло.

Гей, хто чує, озвися,
Серцем 'д серцю горнися!

Нумо слово рятувать,
Славу предків поновлять!

Задзвонімо у струни,
На лжу й кривду перуни!

Затрубімо й у роги, -
Никніть, злюки вороги!

Покидайте, дракони,
Беззаконні закони!

Дика сило, не буяй,
Наше людське право знай!

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle