— Ой вишеньки-черешеньки!
Чи великi грошi
Заплатила за вас мама?
Такi ж ви хорошi!
Iздалека вже вас видно,
А як стiльчик взяти,
Отодi-то вже вас можна
Добре пильнувати! —
Бере стiльчичок Галюня,
На його злiзає,
Та вишеньки-черешеньки
Любо розглядає.
— Чи не взяти б ягiдочку,
Або пару, може?
А як, може, сваритиме
Матуся! Ох, Боже!..
Каже нянька, що варити
Хотiла матуся...
«Варитимуть», «сваритимуть!» —
Мiркує Галюся.
Та хiба вже так багато
Отам позначиться,
Як одною ягiдкою
Хтось полакомиться?..
Тiльки трудно розрiзнити
Вишеньки гарненькi,
Бо докупочки зрослися
Хвостики мiцненькi.
— Ну, дарма! Ще буде й краще, —
Думає Галюся, —
Я вiзьму собi двi пари,
Тепер не боюся.
Як повiшати на вушка
Сережки неначе,
То сварить не буде мама,
Хоч уже й побаче;
Лише любо засмiється,
Любо поцiлує,
Та ще бiльше тих «сережок»
Галi подарує!
Годі, діточки, вам спать! Час давно вже вам вставать! Гляньте: сонечко сміється, В небі жайворонок в'ється…
Читати далі »
Весна чарівниця, Неначе цариця, Наказ свій послала, Щоб краса вставала…
Читати далі »
Як швидко літо проминуло! Прийшла осінняя пора. Немов на крилах полинуло Кохане літечко з двора…
Читати далі »
У нашого Омелечка Невеличка сімеєчка: Тільки він, та вона, Та старий, та стара…
Читати далі »
Котик-мурчик Мій голубчик! Він удвох зі мною, Як риба з водою…
Читати далі »