Галина Паламарчук

Випусти!

Випусти!
Випасти
з шахівниці життя,
де хоч кінь ти, хоч слон —
а не більше, ніж пішка,
доповзаєш змордована
в шмаття до ліжка
і жадаєш солодкого
забуття.
Випусти!
Випасти,
розмагнітитись вмить,
так листочок багряний
у вітрі летить.
Так уяві розкішно,
так думці просторо.
Від складного я прагну
назад до простого…
Випусти!
Випасти…