Над штормом, над шабельним зблиском,
Над леготом теплим в житах
Гойдається вічна колиска
Маятником Життя;
Життю — ні кінця ні начала.
І вічно по колу землі:
Комусь — лебеді від'ячали,
Комусь — ще сурмлять журавлі.
Один передбачливо очі
Прикрив ще ва крок від межі,
Ввійшовши клітиною ночі
Тихенько: чи жив, чи й не жив?
А інший — на кроки не міряв:
Летів, і гримів, і... згорів,
І люди відкрили в сузір'ях
Зіницю нової зорі.
Коли б загадали: — Хочеш,
Одне лише слово твоє —
І вища — лаврова! — почесть
Чоло твоє обів'є,—
Я б вибрав найвищу почесть:
У чистім і чеснім бою
На чорному мармурі ночі
Зорю записати свою!
Посіяла людям літа свої, літечка житом, Прибрала планету, послала стежкам споришу…
Читати далі »
Наша мати - сивая горлиця. Все до її серденька горнеться: Золота бджола - намистиною, Небо - празниковою хустиною…
Читати далі »
Мета: засобами виразного читання та співу передати гармонію слова Бориса Олійника та музики Лідії Яцкової, показати багатогранність таланту поета…
Читати далі »
Мета: ознайомити учнів із творчістю відомого поета, чиї твори здобули не тільки всеукраїнське, а й всенародне визнання; розвивати читацькі смаки, спостережливість…
Читати далі »
Мамо, вечір догоря, Вигляда тебе роса, Тільки ти, немов зоря, Даленієш в небеса…
Читати далі »