Іван Драч

Вибачення перед липою і дубом

Тож питання поставимо руба:
Прошу вибачення в липи і дуба.
Тільки ж ними живуть словоблуди.
Дивні люди. Люди як люди.
Прошу вибачення в дуба і липи.
Як горять золоті смолоскипи,
Коли липи пахучі голови
Нахиляють до вас, наче бджоли ви!
Прошу вибачення, любий мій дубе!
Прагне телепень слово це любе
Та й до себе, як рівню, пришити
І цим прізвиськом світ оглушити.
А ти, дубе, кремезні рамена
Видми в небо й тулися до мене.
Обзивають тебе по дубовості,
Тож прости за це слово по совісгі.
Справа липова – кажуть про справу,
А я маю невтолену спрагу
І в морози вітатися з літом
Липоцвітом лишень, липоцвітом.
Люди звикли бруднитися словом:
Дубом – князем цим гордоголовим,
Та ще липою – золотою княжною,
Золотого липня золотою жоною.
Тільки в Латвії слово це любим:
Прекрасного легіня порівнюєм з дубом,
Прекрасну латишку порівнюєм з липою,
Аж я від розчулення віршами схлипую.
І садять при хаті по липі й дубочку,
Щоб липа розквітла красою у дочку,
А сни кремезнів, наче дуб, корінився
І тільки на липі-красуні женився.
Тож прошу вибачення, липо преніжна,
Чи не болить запанчошена ніжка,
Бо так ти вистоюєш на одній ножині,
Тож прошу вибачення, князю мій дубе,
Що липові справи – завжди в множині.
Що згадав порівняння, брутальне і грубе,
Бо мовиш про грубість – то й мова загруба.
Хай злі порівняння вріжуть нам дуба!..

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle