Павло Гірник

Всіх приймає земля

Всіх приймає земля, а от неба не сходиш босоніж,
І у клунок тугий не зав’яжеш, аби в чужині,
Наче хлібом святим, і поділишся, й добре посолиш,
І на потім залишиш не тільки собі і мені.

Потім?

Потім сади, здичавілі без пилки й сокири,

Потім довге мовчання, зима, потім знову зима,
Потім ті, хто рятують, не маючи справжньої віри,
І дорога, що поруч з тобою назавжди сама.

Небо добре моє, не шукай себе в цій колотнечі,
Не спини, не зневаж, а даруй мені йти, як іду,
Не тому, що затявся чи звик, не для слави чи втечі —
Часом навіть весільні лелеки віщують біду.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle