Павло Гірник

Все повертається.

Все повертається.

Попіл на груди сідає.

Серце мовчить, але б’ється — спасибі йому.
Боже мій милий, невже України немає?
Тільки дорога лишилася. На Колиму.

Каймося, брате. Це з нас будували державу,
Клали, як дике каміння, під мури старі.
Боже мій милий, невже отака наша слава —
Дерти собі на онучі чужі прапори?

Той, хто стрілятиме, нині носитиме квіти.
Стягне за шию гранітну Івана й Петра.
Боже мій милий, навіщо твої заповіти?
Дай хоч померти гідно на берегах Дніпра…

1994

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle