Восьминіг знайшов намисто.
Він зібрався йти у місто,
Щоб побачило все місто,
Як блищить його намисто.
Вже рушає у дорогу.
Кличе всіх на допомогу:
Вісім рук потрібно мати,
Щоб намисто одягати.
Рак гукає: „Восьминоже!
Ми тобі не допоможем.
Сам собі допомагай,
Сам намисто одягай.
Ноги все-таки не роги,
Хай руками будуть ноги.
Ними одягай намисто —
І біжи мерщій у місто!”.
Зимове слово — сніг, Зимове слово — білий З’єднались — і навкруг Сніжинки полетіли…
Читати далі »
Ми з вами в цьому світі не самі, Живуть тут звірі, птахи і комахи. Одним повітрям дихаємо ми І ходим під одним небесним дахом…
Читати далі »
Перший раз малий Микола Став збиратися до школи Олівця поклав у сумку, Книги, ручку, зошит, гумку…
Читати далі »
Було, чи здавалось, чи снилось Іванку, Що кожного ранку, Що кожного ранку Жар-пташка злітає понад двором…
Читати далі »
Три ведмеді вухаті Пішли сіно копати, І картоплю косити, І вирубувать жито…
Читати далі »