Мав я прегарну здатність (чи то хворобу):
Двійко голуб'ят у череповій коробці.
В ротову мою порожнину, від крику аж пурпурову,
Зазирали медики, ворожбити та інші знаючі хлопці.

Як я вами пишався, мої крилаті кристали,
Пернаті мої мучителі з давніх полотен!..
Ціле літо об мене крилами терли і туркотали,
Заснувавши в моїм черепі містечко Туркотин.

А восени упав з неба миршавий ілюзіоніста.
Слухав мене стетоскопом – як вони там шурхочуть.
Збіглося на це подивитися ледь не півміста.
І тоді прояснів я: "Летіти хочуть".

Вилітали мені з голови крізь отвір у рані,
Або крізь моє третє око (ніяк його не заплющиш).
А той миршавий пес мав у кишені браунінг
Та й одною кулею двох голубів розлущив...

Став я цілком сумирний, загнавсь у схови,
Поводжуся без відхилень – чемно і гречно.
Не тому, що вбиті колишні мої птахове,
А тому, що ношу в черепі тепле їхнє яєчко...

перший куплет: Em C D
програш: C Em D
другий куплет: Em C D
програш: C Em D
третій куплет: Em C G
програш: C Em D