Павло Гірник

Візьму на руки слово-немовля

Візьму на руки слово-немовля
І колисатиму в панельнім скиті.
Воно нічого ще не вимовля,
А от “люблю” навчилось говорити.

Воно до серця руки простяга,
Як матері, омріяній до риски.
І чую — біль поріс, мов шелюга,
Смаглявим пруттям вічної колиски.

Його не самота благословля,
А ясні зорі і шляхи тернові.
…Візьму на руки слово-немовля,
Єдине щастя строгої любові.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle