Марта Тарнавська

Вівці у мряці

Горби відступають у білість.
Люди чи зорі
Дивляться сумно: вони невдоволені мною.

За поїздом віддиху смуга.
О нешвидкий
Коню іржавого кольору,

Підкови, тужливі дзвоники —
Зранку чимраз то більше
Ранок чорнішає:

Квітка покинута.
В кістках моїх тиша.
Далекі поля серце мені розтоплюють.

Вони загрожують,
Що поведуть мене прямо в небо,
В небо без батька, без зір, у чорну воду.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Марта Тарнавська»