Надія Кир’ян

Віти і вітер

Зламають, як молоду топольку —
Плакатиме вітер опівночі.
Зірка, падаючи, зависне
Між чорними гілками дуба на павутинці.
Стоїш у білому, як молода тополька,
Доки вітер косами бавиться,
І не думаєш,
Що скоро опівночі вітер заплаче,
Бо ще не одна зірка потоне
В чорному озері за лісом.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle