Надія Кир’ян

Віти і вітер

Зламають, як молоду топольку —
Плакатиме вітер опівночі.
Зірка, падаючи, зависне
Між чорними гілками дуба на павутинці.
Стоїш у білому, як молода тополька,
Доки вітер косами бавиться,
І не думаєш,
Що скоро опівночі вітер заплаче,
Бо ще не одна зірка потоне
В чорному озері за лісом.

Увага:

Якщо Ви помітили будь-яку помилку або недоречність, виділіть необхідний текст і натисніть тут, щоб сповістити нам про це.