Пантелеймон Куліш

Вільшаний цар

Хто їде під вітер нічною добою?
Синка на сідельці везе під полою,
Коня острогами раз по раз торкає,
Дитину до себе в тепло пригортає.

"Чого се ти, синку, очиці ховаєш?" -
"Вільшаний цар, тату, хіба не вбачаєш?
В короні вітластій, кудлатий, патлатий,
Сягає рукою, мов хоче піймати".

"Коханий мій хлоню, ходімо зо мно,
Гулятимем гарно-прегарно з тобою,
Квітками в нас пишно лука процвітає,
Парчею матуся мене зодягає".

"Хіба твоє вухо, татуню не чує,
Що цар той вільшаний зо мною жартує?" -
"Спокойся, дитино; нічого немає,
Се вітер у листі сухім завиває!"

"Вродливий мій хлоню! Ходімо зо мною,
Царівни гуляти там будуть з тобою, -
З тобою гуляти, вночі танцювати,
На вітті гойдати, коточка співати".

"Хіба ти не бачив, татуню, вільхівен,
Танців і гойдання маленьких царівен?" -
"Я бачу, мій синку, в гаю на майдані
Колишуться вільхи в густому тумані".

"Люблю тебе, хлоню, за личко принадне,
Не хочеш по волі, - неволя притягне!" -
"Татуню, татуню! Мене він хапає!
Вільшаний цар душу мою пориває!.."

Щомога став батько коня з ляку гнати,
Маленька дитина - стогнати-конати,
В домівці не радість його зустрічала,
Дитина мовчала, дитина сконала.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle