Вільні чайки – супутниці милі
У плавбі, вдалині од землі.
На світанку вони злотокрилі,
Срібно-сизі – в вечірній імлі.
А вночі... Де їх бідні оселі?
Поблизу сивих подруг нема.
Надихає думки невеселі
Пересолена морем пітьма.
В мене прибрана, тепла каюта,
На столі – помаранчі, вино...
І свободи чаїної скрута
Заглядає всю ніч у вікно.
Засмутилось кошеня — Треба в школу йти щодня. І прикинулось умить, Що у нього хвіст болить.…
Читати далі »
Важучі кетяги краси Галузки вигнули бузкові, Немов не справжні, а казкові Суцвіття з перлами роси…
Читати далі »
Осінній день бухикав хрипко, Укрившись хутром листяним. За сторчаком хворостяним Зурмила бджіл прощальна скрипка…
Читати далі »
Зовсім голенькі купались дівчата. Ніч була тепла, Імла як смола. Блиснула блискавка…
Читати далі »
Ми – ковалі своєї долі»,– Старий вівчар казав щодня. Його в комунівській квасолі За землю вбила куркульня…
Читати далі »