Борис Мозолевський

Вільхи

Михайлові Сіренку

Біла вільха, вільха чорна.
Понад Дружем — більше білої.
Чи не вчора ізвечора
Там твої літа ще бігали?

Їм дівча назустріч бігло,
На щоках несло по ружі.
Ніби стрічка чорно-біла —
Білі хмари в чорнім Дружі…

Намело снігів, насипало,
В білім полі чорні ворони.
Надто важко йти нам випало!
Білі вільхи стали чорними.

Та злетілися ви марно
В біле поле, чорні ворони!
Запрягаймось, друже, в ярма,—
Ще раз долю переоремо!

За снігами там і досі
Ружа тая не згаса.
І, як біль, у чорній фосі
Біла мамина коса…

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle