Борис Мозолевський

Вільхи

Михайлові Сіренку

Біла вільха, вільха чорна.
Понад Дружем — більше білої.
Чи не вчора ізвечора
Там твої літа ще бігали?

Їм дівча назустріч бігло,
На щоках несло по ружі.
Ніби стрічка чорно-біла —
Білі хмари в чорнім Дружі…

Намело снігів, насипало,
В білім полі чорні ворони.
Надто важко йти нам випало!
Білі вільхи стали чорними.

Та злетілися ви марно
В біле поле, чорні ворони!
Запрягаймось, друже, в ярма,—
Ще раз долю переоремо!

За снігами там і досі
Ружа тая не згаса.
І, як біль, у чорній фосі
Біла мамина коса…

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені лише для відгуків про твір та його обговорення і дозволені виключно українською мовою. Відгуки іншими мовами, без змісту, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, а також з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle