Емма Андієвська

Вігілїї CVIII

На лезо – слух, аж сизо; погляд гострить
Передчуття, де – ледь земля прочахла.
Всі маяки – ганчір’ям – у панчоху.
Вже інше світло, хоч вогні – й не густо.

В обвід каналом – з кола – як чугайстер.
Ще пам'ять-серп – зітхне і карк почуха
Й не доторкаючися ні до чого,
З ламкого плину – сугестій, -

Коня і вершника надвіює в гітару,
Що, не вмовкаючи, на всіх щаблях гуторить
І кожний вимір – двічі, як папуга:

Життя – тривке. Та найтривкіший пагін,
Що – шальки духа, де буття-хвалій,
Проклавши шлях, на манівці звело.

Залиште коментар

Увага! Коментарі призначені для відгуку про твір, та його обговорення і дозволені лише українською мовою. Відгуки на інших мовах, а також без змісту, або зі змістом, який не стосується твору, з використанням ненормативної лексики, з великою кількістю смайлів та помилок, з необґрунтованою критикою будуть видалятися.

Cackle

Інші твори автора

Інші твори в розділі «Емма Андієвська»