Відбудься спогадом гірким,
Коли збирається у вирій
Серпневе небо, під яким
Запався шлях на Трахтемирів,
Де при самісінькій землі
Жовтіє місяць біля валу
І є вітряк у ковилі,
Де ми з тобою ночували,
Де по холодній далині
Вели тебе слова пророчі
І наверталися пісні
Колись на серце проти ночі,
Де круча небо підпира
І сохнуть верби за ровами,
Де зорі світяться з Дніпра
У козаків під головами…
Чуєш, брате соколику, відлітали гуси… Вже й поля позамерзали, і дощі загусли, Вже й морози невсипущі підпалили крила. От і впали біля хати старого Кирила…
Читати далі »
Запитують мене у класі діти: — Скажіть, письменник скільки заробля? …Відкіль оця хвороба — все на світі Ще змалечку підбити до рубля…
Читати далі »
У долонях твоїх спалахне чорнобривцем тихий огник печалі. Не шукатиму слів. Буду слухати дощ. Сповідатимусь мовчки…
Читати далі »
Про це нагадають долоні. І скроні. Таке не примариться в сні. …Орали город мій знесилені коні І падали в борозні…
Читати далі »
…Одцвіте, наче сонях, колишнє село, І Маруся зів'яне, як м'ята. І рушник одцвіте — перебите крило, На якому уже не літати…
Читати далі »